Семен Вікентійович Пахман (1825-1910) – російський юрист-цивіліст, сенатор; заслужений професор; таємний радник.
Народився в Одесі. Його батько, Пахман, Вікентій Пилипович на той час був викладачем Рішельєвського ліцею.
Навчався спочатку в гімназії при ліцеї, потім на юридичному відділенні ліцею (1840-1843) та в Московському університеті (1843-1845), який закінчив зі ступенем кандидата прав. З 28 травня 1846 року – старший учитель Тульської гімназії – «для читання лекцій правознавства та практичного судочинства в гімназії та публічних лекцій правознавства для пп. чиновників м. Тули». 1848 року повернувся до Одеси, де став ад’юнктом по кафедрі енциклопедії та історії правознавства в Рішельєвському ліцеї.
У 1851 році, після складання в Московському університеті іспиту на ступінь магістра цивільного права, він захистив магістерську дисертацію «Про судові докази з давнього російського права, переважно цивільного, в історичному їх розвитку» (Москва, 1851) і був запрошений Д. І. І. права) Казанського університету. У 1852 році він отримав ступінь доктора юридичних наук за твір (залишився в рукописі) “De dominio private nec non publico apud Romanos historica commentatio”. В 1853 був зведений у звання екстраординарного професора по кафедрі поліцейського права, в 1854 зайняв кафедру енциклопедії законознавства та російських державних законів, продовжуючи викладати історію російського права та міжнародне право; в 1856 році він був зведений у звання ординарного професора і переміщений у зв’язку з переходом Д. І. Мейєра в Петербург на кафедру цивільного права і судочинства.
1858 року перейшов до Імператорського Харківського університету; спочатку був призначений ординарним професором по кафедрі поліцейського права, а потім у 1862 перейшов на кафедру цивільного права, продовжуючи, проте, викладання права поліцейського.
У 1866 році запрошений на кафедру цивільного права і судочинства до Імператорського Санкт-Петербурзького університету, яку й займав до 1876 року, коли, за вислугою 30-річного терміну, був звільнений від служби при університеті зі званням заслуженого професора. До цього, в 1871 виправляв посаду ректора, в 1873 був обраний деканом юридичного факультету.
З 1867 читав цивільне право в Олександрівському ліцеї (до 1874). Також викладав в Училищі правознавства, де був ординарним професором та членом Ради.
У листопаді 1868 року був здійснений у дійсні статські радники; з 17 квітня 1878 – таємний радник.
У червні 1882 року був призначений сенатором і був присутнім у 2-х загальних зборах сенату; деякий час працював у комісії зі складання російського громадянського уложення.
П’ять університетів піднесли С. В. Пахману дипломи на звання почесного члена: Санкт-Петербурзький, Казанський, Харківський, Св. Володимира у Києві та Новоросійський.
Андрій Кирилович Чугунов (1827 – 1898) – технолог, професор Казанського університету, засновник “Казанського біржового листка”.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.