«Літопис Нестора» (відома як «Повість временних літ») — найдавніша літописна праця XII століття.
«Повість временних літ» — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ймовірно ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. За іншою версією, основним автором був Сильвестр, ігумен Видубицького монастиря. На сьогодні гіпотеза про Сильвестра, як автора «Повісті временних літ» знаходить нові підтвердження й виглядає досить переконливо. Одна з найдавніших давньоукраїнських літературних пам’яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови.
У «Повісті временних літ» зафіксовані риси української мови.
