Крым. Ай-Тодор. Ласточкино гнездо.

«Ластівчине гніздо» — пам’ятка архітектури та історії, розташована на 40-метровій скелі Ай-Тодорського мису в селищі Гаспра (АР Крим).

Будова нагадує середньовічний лицарський замок. Ластівчине гніздо є своєрідною емблемою Південного берегу Криму.

У російсько-турецькій війні 1877—1878 років на лікування в Крим приїхав поранений генерал, для якого на місці майбутньої фортеці було споруджено дерев’яний будиночок (тоді багатьом героям війни подарували землі в Криму), з його вікон було видно лише море й небо. Перший власник назвав це місце «замком любові». Його можна побачити на полотнах відомих художників-мариністів: І. Айвазовського, Л. Ф. Лагоріо, А. П. Боголюбова, — а також на фотографіях того часу. Сама будова була дерев’яною.

Другим господарем цієї дачі став придворний лікар А. К. Тобін. Про нього також залишилося дуже мало відомостей. Після його смерті будиночком якийсь час володіла його вдова, яка незабаром продала ділянку московській купчисі Рахманіній. Вона знесла стару будівлю, і незабаром з’явився дерев’яний замок, якому вона дала назву «Ластівчине гніздо».

Свій нинішній вигляд «Ластівчине гніздо» отримало завдяки нафтовому промисловцеві, баронові Штейнгелю. Він займався бакинською нафтою, а відпочивати йому подобалося в Криму. Німецьке бачення «Ластівчиного гнізда» сильно нагадувало середньовічні замки батьківщини барона. Він придбав на скелі Аврори дачну ділянку і вирішив побудувати там романтичний замок, що нагадує середньовічні споруди на берегах Рейну. Проєкт нового будинку було замовлено інженерові та скульпторові Леоніду Шервуду, синові архітектора Володимира Шервуда, автора Історичного музею на Красній площі в Москві (на офіційному сайті музею автором вказаний дехто Олександр Шервуд). Вже 1912 року, на тісному майданчику Лимен-бурун, стояв оригінальний готичний замок. Задумана архітектором ступенева композиція виходила з малих розмірів ділянки. Будівля 12-метрової висоти розташовувалася на фундаменті 10 на 20 метрів. Внутрішній устрій мав такий вигляд: передпокій, вітальня, сходи та дві спальні, що послідовно розташовувалися у двоповерховій башті, яка підносилася над скелею. Поряд, на краю на шматочку землі, що залишився, був створений сад, але через 15 років землетрус обвалив цю частину у воду.

На початку Першої світової війни маєток придбав московський купець П. Шелапутін, який відкрив в замку ресторан. Але незабаром купець помер і ресторан зачинився.