Твір оформлений як дорожні нотатки від імені оповідача (відставного чиновника), який вирушає до Європи. Книжка висміює тодішні європейські порядки, та її головна мета — це російська реальність, погляди вітчизняної інтелігенції та консервативної еліти. Автор порівнює забите та безправне життя в Російській імперії з влаштованим, але повним буржуазного лицемірства та «міщанського благополуччя» європейським побутом.
Оскільки цензура 1880-х років була вкрай суворою, Салтиков-Щедрін використовував складну, хитромудру «езопову мову», замінюючи пряму критику сарказмом і гротеском.
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін (1826–1889) – письменник, один із найвідоміших сатириків XIX століття, журналіст, державний діяч. Салтиков – справжнє прізвище, успадковане від батька. А ось псевдонім Микола Щедрін автор почав використовувати у 1860-х роках. Через роки у письменника залишилося рідне ім’я, а ось прізвище стало поєднаним. Цікаво, що сам письменник ніколи не використав подвійне прізвище.
Салтиков-Щедрін, геніальний майстер сатири, залишив незабутній слід у літературі. Йому приписують авторство цілого ряду слів, що міцно увійшли в ужиток. Найбільш відомими з них, безумовно, є «недбалість» і «м’якотілість», що яскраво відображають його критичне ставлення до суспільного життя та моральних вад свого часу.
