Князь Сергій Дмитрович Урусов (1862-1937) – відомий громадський та політичний діяч Російської імперії кінця XIX – початку XX століття. Служив головою у калузькому земстві, тамбовським віце-губернатором, завідував друкарнями Москви. 1903 року за рекомендацією В.К. Плеве був призначений губернатором до Бессарабії — невдовзі після кишинівського погрому. «…На Урусова була покладена така висока місія, від якої жодна порядна людина не відмовилася б і не повинна була відмовитися: умиротворити нещасне місто, яке стало жертвою дикої розправи. І Урусов з честю виконав цю місію», – писав шкільний товариш Урусова, депутат I Державної думи Є.Н. Щепкін. Пробувши на цій посаді півтора роки, ліберал Урусов здобув славу «сантиментального юдофіла». Згодом, як депутат і виступаючи в Думі, він обрушився з різкою критикою внутрішньої політики. Після його доповіді 8 червня 1906 року «Біржові відомості» писали, що «важчої поразки, ніж Урусова, старий режим ще не отримував». При цьому князь оприлюднив документи, які засвідчили причетність поліції до єврейських погромів.
У 1907 році його «Записки губернатора», які висвітлювали в тому числі проблеми євреїв, були опубліковані та викликали невдоволення у правлячих колах, внаслідок чого автор провів у в’язниці чотири місяці. Після 1917 року неодноразово піддавався допитам та ув’язненню. За радянських часів працював у різних установах, у свій час був позбавлений пенсії, «оскільки до революції був князем». Помер у Москві 1937 року.
