Іван Якович Франко (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Товариства «Просвіта».

Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.

Окремі видання:

Баляди і розкази (1876);
Петрії й Довбущуки (1876; 1913);
З вершин і низин (1877; 1893);
Борислав. Картини з життя підгірського народу (Львів, 1877);
Boa constrictor (1878);
На дні (1880);
Борислав сміється (1882);
Захар Беркут (1883);
Галицькі образки (Львів, 1885);
Лель і Полель (1887);
Смерть Каїна (1888);
В поті чола. Образки з життя робучого люду (Львів, 1890);
Для домашнього огнища (1892);
Основи суспільности. (1894);
Зів’яле листя (1896);
Похорон (1897);
Obrazki galicyjskie (Lwów, 1897);
Мій Ізмарагд (1898);
Коли ще звірі говорили. Казки для дітей (Львів, 1899);
Полуйка і інші бориславські оповідання (Львів, 1899);
Перехресні стежки (1900);
Сім казок (Львів, 1900);
Із днів журби (1900);
Іван Вишенський (1900);
Староруські оповідання (Львів, 1900);
Добрий заробок і інші оповідання (Львів, 1902);
Панталаха і інші оповідання (Львів, 1902);
Що таке поступ? (1903);
Малий Мирон і інші оповідання (Львів, 1903);
З бурливих літ (Львів, 1903);
Маніпулянтка і інші оповідання (Львів, 1904);
На лоні природи і інші оповідання (Львів, 1905);
Збірник творів (Київ, 1903—1905. Т. 1–3);
Мойсей (1905);
Страшний суд (1905);
Святий Климент у Корсуні (1906);
Місія. Чума. Казки і сатири (Львів, 1906);
Semper tiro (1906);
Давнє і нове (1911);
Батьківщина і інші оповідання (Київ, 1911);
Панщизняний хліб і інші оповідання (Львів, 1913);
Рутенці. Типи галицьких русинів із 60-тих та 70-тих рр. минулого віку. (Львів, 1913);
Із літ моєї молодости (1914);

Публікації:

Літературні письма. – «Друг», 1876, № 19; 22.
Сербські народні думи і пісні . – «Друг», 1876, № 6.
Еміль Золя і його твори. – “Tyzhden literacki”, 1878, № 44. — с. 123‒124.
Критичні письма о галицькій інтелігенції. – «Молот», 1878. — с. 80-93.
Література, її завдання і найважніші ціхи. – «Молот», 1878. — с. 209-215.
Католицький панславізм. – «Світ», 1881, № 7
Хуторна поезія П. А. Куліша. – «Світ», 1882, №15. — с. 267‒273.
Воскресеніе чи погребеніє. – «Діло», 1884, №№ 16-18, 20-21
В справі угоди. – «Народ», 1890
Дві унії. – «Буковинський календар», 1891 — с. 34-39
Іван Вишенський, його час і письменницька діяльність. – «Хлібороб», Коломия, 1892
З кінцем року. – «Житє і слово», 1896, т. 5, с. 401 – 407
Йосиф Шумлянський, львівський єпископ (1668-1708 рр.) і заведення унії в Галичині. – “Громадський голос”, 1898, №№ 17-18

Із секретів поетичної творчості. – ЛНВ, 1898, т. I, с. 17–26, 75–85, 139–151; 1899, т. VI, кн. IV, с. 1–22; кн. V, с. 71–80; кн. VI, с. 137–147.
Михайло П. Старицький. – ЛНВ, 1902.
Принципи і безпринципність. – ЛНВ, 1903, Книга 21 число 2. — с. 114‒119.
Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм. – ЛНВ, 1904, т. XXVIII
Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова. – ЛНВ, 1906, Книга 25 число 8. — с. 226‒240.

Переклади та переспіви:

Гелєна і Фавст. Третій акт другої частини Ґетевого «Фавста». — Львів, 1899.
Пригоди Дон Кіхота. З іспанської повісти переробив Іван Франко (вид. 2-ге і доп.). — Львів, 1899.
Генріх фон Кляйст. Маркіза О… — Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1903.
Адам Міцкевич. До Галицьких приятелїв. — Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1903.
Данте Алігієрі: Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії. – Львів, 1913.

Упорядкування:

Апокріфи і лєґєнди з українських рукописів (1896-1910)
Т. 1. Апокрифи старозавітні. – Львів: Наук. Т-во ім. Шевченка, 1896. – 394 с.
Т. 2. Апокрифи новозавітні; А. Апокрифічні євангелія. – Львів: Наук. Т-во ім. Шевченка, 1899. — 443 с.
Т. 3. Апокрифи новозавітні; Б. Апокрифічні діяння апостолів. – Львів: наук. Т-во ім. Шевченка, 1902. — 360 с.
Т. 4. Апокрифи есхатологічні. – Львів : Наук. Т-во ім. Шевченка, 1906. – 524 с.
Т. 5. Легенди про святих. – Львів : Наук. Т-во ім. Шевченка, 1910. – 297 с.
Матеріали до культурної історії Галицької Руси XVIII i XIX віку (1902)