Тарас Григорович Шевченко (25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).

Літературна спадщина Шевченка вважається основою сучасної української літератури та значною мірою української літературної мови.

Прижиттєві окремі видання:

«Кобзар» (1840): Перше, найскромніше видання, що вийшло друком у Петербурзі і містило лише вісім творів: «Думи мої думи, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Вартість книжки була досить висока – 1 крб. сріблом, що не завадило їй швидко розійтися, тираж розкупили
за два тижні. Офорт до книжки, виконаний художником, другом поета, В. Штернбергом, що зобразив кобзаря з поводарем, зумів образно передати назву книжки «Кобзар» та і Шевченка після виходу збірки стали величати Кобзарем. «Кобзар» був видрукований у приватній друкарні Є. Фішера коштом П. Мартоса. Перші 100 примірників тиражу мали 115 сторінок і вони були поширені серед друзів і знайомих. Приблизно можемо встановити його тиражність ‒ не більше 1000 примірників, бо саме стільки відбитків могла витримати офортна дошка, з якої робилася перша ілюстрація до поезій Шевченка за малюнком Штенберга.

«Гайдамаки» (1841): Тираж продавався повільно, тож 1843 р. книговидавець Іван Лисенко викупив 800 примірників разом з правом на передрук «Кобзаря» 1840 р. Так у 1844 р. вийшов «Чигиринський Кобзар та Гайдамаки», де до перевидання «Кобзаря» було приплетене видання «Гайдамаки» 1841 ‎року.

«Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (1844): Друге прижиттєве видання “Кобзаря”, яке складалося з віршів першого «Кобзаря» та поеми «Гайдамаки». Видання було прикрашене офортом Василя Штернберга.

«Тризна» (1844): Один з небагатьох поетичних творів Т. Г. Шевченка, написаний російською мовою. Поему Шевченко присвятив жінці, що займала особливе місце в його серці – Варварі Репніній.

«Кобзар» (1860): Третє, повне видання «Кобзаря», видане в друкарні Пантелеймона Олександровича Куліша на кошти (1100 карбованців) українського цукрозаводчика Платона Федоровича Симиренка. Воно включало 17 поетичних творів автора і вийшло тиражем 6500 примірників, де 250 з них були нецензуровані. Шевченко вклеював заборонені і відкинуті цензурою рядки віршів, які надрукували на маленьких шматочках паперу. Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Шевченка Т. Г. на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель. У друкарні Куліша П. цього ж 1860 року видано кілька окремих творів з «Кобзаря»: «Тарасова ніч», «Наймичка» (1857), «Тополя», «Псалми Давидові» (1860).

«Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (1860): Вірші, які не увійшли до «Кобзаря» 1860 р. через цензуру, друзі поета опублікували в Лейпцігу під назвою «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» цінне тим, що було безцензурним.

«Буквар Южноруський» (1861): Остання прижиттєва книга Шевченка, книга укладена Шевченком для недільних шкіл і видана його коштом 1861 року, тиражем – 10 000 примірників.

Прижиттєві публікації:

Альманах «Ластівка» (1841): українське періодичне видання під редакцією Гребінки Є. У нього увійшли «На вічну пам’ять Котляревському», «Причинна», уривок з поеми «Гайдамаки», «Тече вода в синє море», та «Вітре буйний».

«Маяк» — журнал, що виходив у Санкт-Петербурзі в 1840—1845 рр. Надруковано поема «Безталанный»(1844, № 4), уривок з драми «Никита Гайдай»(1842, № 5).одночасно з першою публікацією поет готує окрему книжку «Тризна», яка вийшла у СанктПетербурзі 1844 року.

«Хата» — український літературно-художній альманах. Виданий 25 лютого 1860 в Петербурзі й додрукований 11 травня цього ж року під редакцією П. Куліша. В альманасі надруковано декілька віршів Т. Шевченка.

«Основа» – український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал та науково-літературний щомісячник , що виходив із січня 1861 року по жовтень 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою, частина українською. Розділ «Кобзар» у всіх двадцяти випусках 1861—1862 рр. «Основи» за редакцією Василя Білозерського вперше умістив 70 раніше не друкованих творів Тараса Шевченка.