Волинська губернія (рос. Волынская губерния) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії (1797—1917), УНР, Української Держави (1918) та Української СРР (1919—1925). До 1920 року розташовувалася на землях історичної Волині (територія сучасних Рівненської, Волинської, більшої частини Житомирської областей, а також північних частин Тернопільської та Хмельницької областей).
До поділів Речі Посполитої ці землі входили до складу Речі Посполитої Обох Народів, утворюючи Волинське воєводство (з центром у Луцьку) та частково належачи до Київського і Брацлавського воєводств. Протягом кількох століть Волинь була важливою частиною спільного політичного, культурного й релігійного простору Речі Посполитої, де співіснували традиції руської, польської та литовської шляхти.
Створена указом Павла І на території Волинського намісництва (окрім Радомишльського повіту) і Кременецького, Базалійського та Дубенського повітів Подільського намісництва.
Адміністративними центрами губернії були міста Новоград-Волинський (1797—1804) та Житомир (1804—1925).
За Ризьким мирним договором 1921 року Волинську губернію було поділено: Новоград-Волинський, Житомирський, Овруцький, Ізяславський, Старокостянтинівський та частина Острозького повітів увійшли до складу УСРР, решта західних повітів — до Польщі, яка на їхній території утворила Волинське воєводство, що існувало до 1939 року.
Волинська губернія була ліквідована постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 3 червня 1925 року. Замість неї було утворено Житомирську, Коростенську і Шепетівську округи УСРР.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.