Житомир. Киевская улица.

Київська вулиця — одна з центральних магістралей міста Житомира. Розділяє місто на дві частини: Богунський та Корольовський райони.

Історична забудова на початку вулиці формувалась упродовж другої половини XVIII ст. — середини XIX ст.; на ділянці від вулиці Небесної Сотні до Привокзального майдану — у другій пол. ХІХ ст. Сучасна забудова формувалася переважно протягом 1950 — 1990-х років. Збереглася незначна частка історичної забудови, серед якої наявні й пам’ятки архітектури національного та місцевого значення.

Ділянка Київської вулиці між сучасними майданами Соборним та Згоди здебільшого повторює траєкторію стародавнього шляху, що вів з Житомирського замку через Вереси, Гадзинку, Студеницю на місто Радомишль і далі на Київ. Вулиця сформувалася з цього шляху в XVII столітті. У XVIII столітті мала назву Великий шлях на Вереси. Зустрічається також назва Дорога на село Вацьків. Названий шлях приблизно відповідав сучасній трасі Київської вулиці на ділянці від Соборного майдану і до майдану Згоди, хоча тоді він робив незначні повороти, обходячи природні перепони (болітця, невеликі озера, пагорби тощо). Два найбільш суттєві повороти вулиці зафіксовані також у її сучасній топографії (біля сучасних кінотеатру «Україна» та будинку № 28). Східніше майбутнього перехрестя з вулицею Князів Острозьких, шлях на Вереси відхилявся у північному напрямі. Від старого шляху залишились окремі фрагменти у вигляді нинішніх Деревообробного, Товарно-Вантажного провулків, а також вулиці Саєнка.

У 1781 році в тодішніх межах міської забудови (до сучасної вулиці Небесної Сотні) шлях на Вереси являв собою міську вулицю Довгу. Далі на схід, вулиця Довга перетворювалася на широку (ширина місцями досягала 19 — 38 м) заміську дорогу.

У першій половині ХІХ століття забудова обабіч вулиці продовжилася на північний схід та завершувалася в районі нинішнього стадіону «Спартак». На цьому місці був встановлений міський шлагбаум. Далі від старого шляху на Радомишль брали початок: дорога до Старогончарної вулиці (донині зберігся фрагмент у вигляді Гончарного провулка), польовий проїзд до одного з хуторів в районі нинішнього перехрестя вулиць Івана Мазепи та Гоголівської (нині зберігся фрагмент у вигляді Тютюнового провулка), дорога до садиби Гейнча (нині зберігся фрагмент у вигляді провулка Художника Канцерова), дорога до хуторів в районі нинішнього Виноградного провулка, а також шлях на Вацків (дотепер зберігся фрагмент у вигляді Вацківського провулка). Межа міських земель тоді проходила паралельно нинішньому Тютюновому провулку.

В процесі будівництва нового Брест-Литовського шосе, що здійснювалося у 1850-х роках, змінилася й траса Київської вулиці. Нове шосе увійшло в місто з напрямку Вацкова (Глибочиці) в районі нинішнього залізничного вокзалу, і вулиця отримала своє пряме продовження в бік центру. Траса вулиці на ділянці між нинішніми вулицею Небесної Сотні та Привокзальним майданом була вирівняна згідно з проєктом Брест-Литовського шосе.

У другій половині ХІХ століття в ході реалізації генерального плану 1845 — 1855 рр., яким передбачалася радіально-кільцева структура міських вулиць, сформувалася низка перехресть Київської вулиці з новозбудованими згідно з цим генпланом вулицями, що нині відомі як Покровська, Небесної Сотні, Хлібна, Князів Острозьких та Івана Мазепи. Тим часом Східна вулиця, уздовж якої передбачалася східна межа Житомира, в районі перехрестя з Київською вулицею сформувалася лише у другій половині ХХ ст.

Станом на початок ХХ століття забудова Київської вулиці сформована. Частина вулиці між нинішніми Соборним майданом та вулицею Небесної Сотні переважно забудована дохідними дво- триповерховими будинками; далі на схід зосереджувалася одноповерхова садибна житлова забудова, за винятком двоповерхового житлового будинку у стилі модерн (1907 року побудови), дохідного будинку Фельденкрайза з літнім театром «Аркадія» (неподалік нинішнього Паркового провулка), будівлі, де в 1920 —1970-х роках буде розміщуватися школа № 17 (на розі з Хлібною вулицею), а також промислових будівель чавунно-ливарного заводу братів Линників (між нинішніми майданом Згоди та Меблевим провулком).

У 1899 році вулицею Київською почав курсувати пасажирський трамвай.

У 1910-х роках передбачалось будівництво міської трамвайної лінії «Житомир-Київ», яка мала починатися на Київському шосе від сучасного Київського мосту. Але будівництво не було здійснено. У 1914 році через новопобудовану залізничну магістраль «Житомир-Коростень» було споруджено перший в Житомирі дерев’яний шляхопровід (нині Київський міст), замінений у повоєнні роки на залізобетонний і реконструйований в 1980 році. Міст, по суті, розділив Київську вулицю на дві частини: привокзальну і завокзальну. До 1970-х р. Київська вулиця на відрізку між сучасними майданом Згоди і Київським мостом ще зберігала параметри старого Брест-Литовського шосе (центральна проїзна частина у вигляді вузького шосе по обидва боки обмежувалась двома рядами пірамідальної тополі, за якими ще діяли дренажні канави, а потім йшли місцеві проїзди). Шосе у такому чисто заміському вигляді починалось саме за вул. Східною, яка і була на початку ХХ ст. офіційною міською межею Житомира.

Станом на 1944 рік, в результаті бойових дій в ході Другої світової війни, значна частка забудови Київської вулиці перетворилася на суцільне згарище. Найбільше постраждала північна сторона вулиці, до нинішньої вулиці Небесної Сотні.

Протягом кінця 1940-х — початку 1960-х років обабіч Київської вулиці, на місці колишніх згарищ, збудовано низку будівель соціального призначення: кінотеатр «Україна», центральний універмаг, торговельно-кооперативний технікум, а також трьох- п’ятиповерхових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими магазинами на перших поверхах. При спорудженні даних будинків враховувався максимум зручностей для мешканців: високі стелі, паркетні підлоги, зручне планування, привабливе зовнішнє оздоблення. З початку 1960-х років споруджувалося переважно «типове» житло з цегли та керамзитобетонних панелей, яке відзначалося примітивним внутрішнім плануванням та зовнішнім оздобленням.

У 1956 році вздовж Київської вулиці демонтовано трамвайну колію.

У 1962 році Київською вулицею змонтовано першу лінію тролейбусу від центру до залізничного вокзалу. Тролейбусний рух розпочато 1 травня 1962 року.

З 1974 по 1980-й роки згадана ділянка вулиці між сучасними майданами Згоди і Привокзальним була суттєво реконструйована і перетворена на бульвар. Центральною алеєю бульвару й слугувала власне колишня вузька проїжджа частина старого Брест-Литовського шосе, а смугами для руху — колишні смуги відведення з дренажними канавами вздовж старого шосе. У 1980 році алею посередині бульвару знесли і суттєво розширили проїжджу частину вулиці.

До початку XIX ст. вулиця мала назву Великий Вересівський Шлях, у 1800 році – відома під назвою Велика дорога на Радомишль, з початку XIX ст. до 1924 року – Київська (у середині XIX ст. на планах міста зустрічається назва Велика Київська вулиця). З 1920 по 1941 рік та з 1944 по 1991 рік — вул. Леніна.

У 1942-1943 роках, у період тимчасової німецько-фашистської окупації, мала назву вул. Рейхенау (Reichenaustrasse) – за прізвищем генерал-фельдмаршала Вермахту Вальтера Рейхенау. З 1991 року рішенням сесії міської ради вулиці було повернуто її історичну назву Київська вулиця. Історична назва є компасним топонімом – вулиця веде в напрямку Києва і після Київського мосту переходить у Київське шосе, яке в 1992 р. виокремилося з вулиці Київської у самостійний топонімічний об’єкт.